Проведено аналіз загальнотеоретичних проблем встановлення доказів та їх джерел у кримінальному судочинстві. Обгрунтовано доцільність визнання джерелами доказів показань підсудного, експерта, цивільного позивача (представника позивача) та цивільного відповідача (представника відповідача). Запропоновано коригувати назви таких джерел доказів, як "висновок експерта" та "речові докази", визначення понять "свідок у кримінальній справі" та "показання свідка". Зроблено висновок, що вирішальними у процесі розслідування злочинів, передбачених ст. 212 КК України, є такі джерела доказів, як документи та речові докази, показання фізичних осіб відіграють допоміжну роль і за відсутності носіїв матеріальних слідів злочину не мають суттєвого значення для правильного вирішення справи.

  Скачати повний текст